1. Умови використання комп’ютерної техніки у початковій школі.

1. Умови використання комп’ютерної техніки у початковій школі.

В молодшій школі рекомендується вивчення так званого “пропедевтичного” курсу інформатики. При вивченні пропедевтики курсу учні отримують елементи знань та вмінь роботи з комп’ютерними програмами, оволодівають навичками конструювання, керування різними об’єктами (даний вид роботи йде aу ігровій формі).

Практичні вміння та навички необхідно закріплювати та поглиблювати під час роботи на уроках математики, мови, малювання, музики. Якщо немає такої можливості, вчителю слід знайомити дітей з цими програмами на уроках інформатики.

Під час проведення уроків в комп’ютерному класі, особливо в молодшій школі, слід ретельно дотримуватися санітарно-гігієнічних норм, проводити на уроці фізкультхвилинки. Діти у цьому віці можуть на уроці працювати з комп’ютерними програмами 10-15 хвилин.

Діти від 7 до 10 років швидко оволодівають вміннями та навичками роботи з комп’ютером, у них розвивається образне мислення, під час навчання створюється комфортний емоційний фон, розвивається їх самостійність в пізнавальній роботі, підсилюється процес індивідуалізації навчання. Навчання у цьому віці повинно йти в ігровій формі. Хоча використання ігор під час навчання не викликає значного підвищення ефективності оволодіння інформаційною культурою, але створює позитивний емоційний фон, який необхідно зберегти и перенести для подальшого навчання.

У першому класі виправдовує наступна форма роботи:

Спочатку завдання виконує вчитель, потім завдання виконується разом усіма учнями (колективна фаза) під наглядом вчителя, і лише потім завдання виконується учнями самостійно. У другому, третьому класах колективна фаза виконання завдання існує лише тоді, коли програма або завдання складні в інформативному або в навчальному плані. Але поступово цю фазу слід виключати з роботи. Діти вже мають певні навички роботи з комп’ютером, мають деяку базу знань, тому навіть „середній” учень може виконати самостійно завдання після первинного ознайомлення з ним. В 4-5 класах можна поступово переходити до індивідуальної роботи учнів з комп’ютерними програмами. У зв’язку з розвитком психіки дитини, в цей період вона починає відчувати себе особистістю, дитині у цьому віці не байдуже думка про неї інших людей. Індивідуальна робота з комп’ютерними програмами знімає цей дискомфорт. Діалог ведуть двоє: учень та комп’ютер, тому помилку, якщо її допустив учень, ніхто, крім комп’ютера не побачить, і помилку легко виправити. Учень також має можливість працювати у власному темпі, який пов’язаний з рівнем наявних знань.

Етапи роботи з комп’ютером:

ü Знайомство з комп’ютером починається з знайомства з правилами поведінки у комп’ютерному класі, з організацією робочого місця, гігієни труда.

ü Знайомство на початковому рівні з принципами роботи комп’ютера, роллю обчислювальної техніки в повсякденному житті та виробництві.

ü Діти переходять до знайомства з правилами роботи з клавіатурою (використовуються різні клавіатурні тренажери), мишею (використовуються найпростіші програми, роботу яких можна керувати мишею).

ü Знайомство з графічним редактором (закріплення роботи з мишею, робота з інструментами).

ü Знайомство з простим дитячим музичним редактором.

ü Робота з програмними комплексами, які підтримують вивчення матеріалу з інших шкільних предметів.

ü Паралельно йде знайомство з поняттям об’єкту (ім’я об’єкту, його властивості, функції). Але це знайомство йде на інтуїтивному рівні без складних теоретичних викладок.

ü Розв’язування логічних задач (без використання комп’ютерних програм).

До програмних засобів, які використовуються особливо у молодшій школі висувається ряд вимог – це висока якість та відповідність психолого-дидактичним принципам. Техніка, яка використовується для дітей (особливо монітори) теж повинна відповідати високому технічному рівню.

Сьогодні існує комплекс „Сходинки до інформатики 2-4 класи” – підручникі, робочі зошити, диск (1-7 класи).

Ці програми розраховані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, розроблені з врахуванням психологічних особливостей дітей. Кожна дитина має перед собою конкретну мету, може працювати зі швидкістю, яка відповідає рівню його особистого розвитку. Під час роботи з програмами діти не тільки отримують початкові знання з інформатики, але й розвивають пам’ять, фантазію, логічне мислення тощо.

Головна мета пропедевтичного курсу – подолання психологічного бар’єру між комп’ютером та дитиною та оволодіння простішими навичками роботи з комп’ютером.

Поряд з роботою дітей з прикладними програмами шкільна практика має приклади використання інтелектуальної навчаючої системи ЛОГО для розвитку алгоритмічного мислення.

Швейцарським психологом Ж.Піаже була висунута ідея навчання через відкриття. Особливу популярність ідеї Ж.Піаже отримали у комп’ютерному навчанні завдяки роботам С.Пейперта. Причиною створення С.Пейпертом своєї теорії з'явилося протиріччя між старими педагогічними засобами і новими технологіями, а також відсутність справжнього інтересу до навчання і формування побоювання у дітей перед новими для них відкриттями. С.Пейперт бачить причину цього в прийнятому розподілі людей на здатних і не здатних, на схильних до математичних наук і тих, що віддають перевагу гуманітарним знанням. С.Пейперт дотримується більш гуманної точки зору, згідно з якою всі люди однаково успішно можуть оволодіти знаннями з будь-яких галузей наук. Справа не в хисті, а в організації процесу навчання. Ним запропонована концепція школи майбутнього, в основі якої лежать природна допитливість дітей і засоби задоволення цієї допитливості. С.Пейперт висуває ідею середовища навчання. Вона базується не на підходах, при яких на комп'ютер намагаються перекласти функції вчителя або підручника, а заснована на концепції мікросередовищ, що являють собою деякі моделі реального світу, які з тим або іншим ступенем деталізації творить сама дитина. Це призводить до необхідності розробки комп'ютерних версій шкільних курсів.

Головне призначення предметних середовищ - збуджувати дитину активно брати участь в процесі конструювання так званих об'єктів, за допомогою яких можна думати. Це цілком особливі об'єкти, в яких зведені в єдине ціле ознаки культурного середовища, вбудована можливість персональної ідентифікації в процесі навчання. Причому методичне забезпечення не пригнічує, а швидше стимулює самостійність учня. При правильному застосуванні воно стає частиною середовища, забезпечуючи можливість досягнення мети без допомоги викладача. Найпростішими аналогами цих середовищ можуть виступати імітаційно-моделюючі програми і програмно-методичні комплекси з об’єктно-орієнтованим підходом.

Свої теоретичні положення С.Пейперт втілив у середовищі навчання
ЛОГО, що є прикладом нових технологій відкритого типу, використання якого змінює методику навчання математики, фізики і інших предметів. Особливістю середовища ЛОГО є установка на те, що дитина повинна сама “програмувати і навчати” комп'ютер в процесі природного “діалогу з машиною”, а в міру оволодіння засобом переходити до безпосереднього використання наукових ідей, математичних і лінгвістичних понять, залучатися до мистецтва інтелектуального моделювання.

Завдяки роботі в середовищі ЛОГО діти набувають впевненості в своїх силах і можуть висловлювати свої знання предмету у формі, яка відмінна від традиційно прийнятої при вивченні природничих наук.

Експериментальна перевірка ідей С.Пейперта показала, що їх реалізація не завжди приводить до автоматичного розвитку мислення. Основна увага в таких навчаючих системах звертається не на цілеспрямований пошук ефективних способів розв’язування задач, а на навчання шляхом спроб та помилок, що знижує дидактичні можливості моделей даного типу.

Тому багато дослідників відійшли від теорії учіння без навчання, і примушені були регламентувати навчальний процес. Мається на увазі не повернення до традиційної схеми навчання, а пошук шляхів більш повного використання комп’ютера як особливого засобу учбової діяльності.