123. Мета та завдання пропедевтики інформатики у початковій школі.

     В молодшій школі рекомендується вивчення так званого “пропедевтичного” курсу інформатики. При вивченні пропедевтики курсу учні отримують елементи знань та вмінь роботи з комп’ютерними програмами, оволодівають навичками конструювання, керування різними об’єктами (даний вид роботи йде у ігровій формі).

     Практичні вміння та навички необхідно закріплювати та поглиблювати під час роботи на уроках математики, мови, малювання, музики. Якщо немає такої можливості, вчителю слід знайомити дітей з цими програмами на уроках інформатики.

     Під час проведення уроків в комп’ютерному класі, особливо в молодшій школі, слід ретельно дотримуватися санітарно-гігієнічних норм, проводити на уроці фізкультхвилинки. Діти у цьому віці можуть на уроці працювати з комп’ютерними програмами 10-15 хвилин. 

     Діти від 7 до 10 років швидко оволодівають вміннями та навичками роботи з комп’ютером, у них розвивається образне мислення, під час навчання створюється комфортний емоційний фон, розвивається їх самостійність в пізнавальній роботі, підсилюється процес індивідуалізації навчання. Навчання у цьому віці повинно йти в ігровій формі. Хоча використання ігор під час навчання не викликає значного підвищення ефективності оволодіння інформаційною культурою, але створює позитивний емоційний фон, який необхідно зберегти и перенести для подальшого навчання.

      У першому класі виправдовує наступна форма роботи:

Спочатку завдання виконує вчитель, потім завдання виконується разом усіма учнями (колективна фаза) під наглядом вчителя, і лише потім завдання виконується учнями самостійно. У другому, третьому класах колективна фаза виконання завдання існує лише тоді, коли програма або завдання складні в інформативному або в навчальному плані. Але поступово цю фазу слід виключати з роботи. Діти вже мають певні навички роботи з комп’ютером, мають деяку базу знань, тому навіть „середній” учень може виконати самостійно завдання після первинного ознайомлення з ним. В 4-5 класах можна поступово переходити до індивідуальної роботи учнів з комп’ютерними програмами. У зв’язку з розвитком психіки дитини, в цей період вона починає відчувати себе особистістю, дитині у цьому віці не байдуже думка про неї інших людей. Індивідуальна робота з комп’ютерними програмами знімає цей дискомфорт. Діалог ведуть двоє: учень та комп’ютер, тому помилку, якщо її допустив учень, ніхто, крім комп’ютера не побачить, і помилку легко виправити. Учень також має можливість працювати у власному темпі, який пов’язаний з рівнем наявних знань.

   Етапи роботи з комп’ютером:

ü  Знайомство з комп’ютером починається з знайомства з правилами поведінки у комп’ютерному класі, з організацією робочого місця, гігієни труда.

ü  Знайомство на початковому рівні з принципами роботи комп’ютера, роллю обчислювальної техніки в повсякденному житті та виробництві.

ü  Діти переходять до знайомства з правилами роботи з клавіатурою (використовуються різні клавіатурні тренажери), мишею (використовуються найпростіші програми, роботу яких можна керувати мишею).

ü  Знайомство з графічним редактором (закріплення роботи з мишею, робота з інструментами).

ü  Знайомство з простим дитячим музичним редактором.

ü  Робота з програмними комплексами, які підтримують вивчення матеріалу з інших шкільних предметів.

ü  Паралельно йде знайомство з поняттям об’єкту (ім’я об’єкту, його властивості, функції). Але це знайомство йде на інтуїтивному рівні без складних теоретичних викладок.

ü  Розв’язування логічних задач (без використання комп’ютерних програм).

     До програмних засобів, які використовуються особливо у молодшій школі висувається ряд вимог – це висока якість та відповідність психолого-дидактичним принципам. Техніка, яка використовується для дітей (особливо монітори) теж повинна відповідати високому технічному рівню.

     Сьогодні існує комплекс „Сходинки до інформатики 2-4 класи” – підручникі, робочі зошити, диск (1-7 класи).

     Ці програми розраховані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, розроблені з врахуванням психологічних особливостей дітей. Кожна дитина має перед собою конкретну мету, може працювати зі швидкістю, яка відповідає рівню його особистого розвитку. Під час роботи з програмами діти не тільки отримують початкові знання з інформатики, але й розвивають пам’ять, фантазію, логічне мислення тощо.

     Головна мета пропедевтичного курсу – подолання психологічного бар’єру між комп’ютером та дитиною та оволодіння простішими навичками роботи з комп’ютером.

      Поряд з роботою дітей з прикладними програмами шкільна практика має приклади використання інтелектуальної навчаючої системи ЛОГО для розвитку алгоритмічного мислення.

 Швейцарським психологом Ж.Піаже була висунута ідея навчання через відкриття. Особливу популярність ідеї Ж.Піаже отримали у комп’ютерному навчанні завдяки роботам С.Пейперта. Причиною створення С.Пейпертом своєї теорії з'явилося протиріччя між старими педагогічними засобами і новими технологіями, а також відсутність справжнього інтересу до навчання і формування побоювання у дітей перед новими для них відкриттями. С.Пейперт бачить причину цього в прийнятому розподілі людей на здатних і не здатних, на схильних до математичних наук і тих, що віддають перевагу гуманітарним знанням. С.Пейперт дотримується більш гуманної точки зору, згідно з якою всі люди однаково успішно можуть оволодіти знаннями з будь-яких галузей наук. Справа не в хисті, а в організації процесу навчання. Ним запропонована концепція школи майбутнього, в основі якої лежать природна допитливість дітей і засоби задоволення цієї допитливості. С.Пейперт висуває ідею середовища навчання. Вона базується не на підходах, при яких на комп'ютер намагаються перекласти функції вчителя або підручника, а заснована на концепції мікросередовищ, що являють собою деякі моделі реального світу, які з тим або іншим ступенем деталізації творить сама дитина. Це призводить до необхідності розробки комп'ютерних версій шкільних курсів.

Головне призначення предметних середовищ - збуджувати дитину активно брати участь в процесі конструювання так званих об'єктів, за допомогою яких можна думати. Це цілком особливі об'єкти, в яких зведені в єдине ціле ознаки культурного середовища, вбудована можливість персональної ідентифікації в процесі навчання. Причому методичне забезпечення не пригнічує, а швидше стимулює самостійність учня. При правильному застосуванні воно стає частиною середовища, забезпечуючи можливість досягнення мети без допомоги викладача. Найпростішими аналогами цих середовищ можуть виступати імітаційно-моделюючі програми і програмно-методичні комплекси з об’єктно-орієнтованим підходом.

Свої теоретичні положення С.Пейперт втілив у середовищі навчання
ЛОГО, що є прикладом нових технологій відкритого типу, використання якого змінює методику навчання математики, фізики і інших предметів. Особливістю середовища ЛОГО є установка на те, що дитина повинна сама “програмувати і навчати” комп'ютер в процесі природного “діалогу з машиною”, а в міру оволодіння засобом переходити до безпосереднього використання наукових ідей, математичних і лінгвістичних понять, залучатися до мистецтва інтелектуального моделювання.

Завдяки роботі в середовищі ЛОГО діти набувають впевненості в своїх силах і можуть висловлювати свої знання предмету у формі, яка відмінна від традиційно прийнятої при вивченні природничих наук.

Експериментальна перевірка ідей С.Пейперта показала, що їх реалізація не завжди приводить до автоматичного розвитку мислення. Основна увага в таких навчаючих системах звертається не на цілеспрямований пошук ефективних способів розв’язування задач, а на навчання шляхом спроб та помилок, що знижує дидактичні можливості моделей даного типу.

Тому багато дослідників відійшли від теорії учіння без навчання, і примушені були регламентувати навчальний процес. Мається на увазі не повернення до традиційної схеми навчання, а пошук шляхів більш повного використання комп’ютера як особливого засобу учбової діяльності.